Міжнародна організація з стандартизації (англ. International Organization for Standardization, ISO)
Міжнародна організація з стандартизації створена в 1946 році двадцятьма п'ятьма національними організаціями по стандартизації, на основі двох організацій: ISA (International Federation of the National Standartizing Associations), заснованої в Нью-Йорку в 1926 році (розформована в 1942 році) і UNSCC (United Nations Standards Coordinating Committee), заснованої в 1944 році. Фактично її робота почалася з 1947 року.
Сфера діяльності ІСО стосується стандартизації у всіх галузях, окрім електротехніки та електроніки, що відносяться до компетенції Міжнародної електротехнічної комісії (МЕК, IEC). Деякі види робіт виконуються спільними зусиллями цих організацій. Окрім стандартизації ІСО займається проблемами сертифікації.
ІСО визначає свої завдання наступним чином: сприяння розвитку стандартизації та суміжних видів діяльності у світі з метою забезпечення міжнародного обміну товарами і послугами, а також розвитку співробітництва в інтелектуальній, науково-технічній та економічній галузях.
Напрями діяльності ISO
Для досягнення поставленої мети ISO здійснює свою діяльність за такими напрямами:
- розробка й публікація міжнародних стандартів;
- розробка й поширення документів, що сприяють гармонізації стандартів різних національних систем стандартизації;
- організація обміну інформацією про роботу центральних та технічних органів ISO, а також національних організацій з стандартизації країн-членів ISO;
- співпраця з іншими міжнародними організаціями у суміжних із стандартизацією сферах діяльності.
Назва
Назва організації зазвичай пишеться, як «ISO». Великою і дуже частою помилкою є те, що це акронім, котрий розшифровується, як «International Standards Organization», чи щось подібне. ISO - не акронім; ця назва походить від грецького слова isos, що українською перекладається, як «рівний». Найжорсткіші вимоги до якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією з стандартизації - ISO, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку.
Склад ISO
На початок 2014 року до ISO входило 164 країни (117 членів, 41 член-кореспондент, 4 члени-абоненти) із 205 країн зі своїми національними організаціями з стандартизації. Україну в ISO до 2011 року представляв Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Станом на 2014 рік Україну в ISO представляє Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Загалом у складі ISO більше ніж 80 комітетів-членів. Окрім комітетів-членів, членство ISO можуть мати статус членів-кореспондентів, котрі є організаціями з стандартизації держав на стадії розвитку. Категорія член-абонент введена для країн, що розвиваються.
Організаційна структура ISO
Організаційно в ISO входять керівні і виконавчі органи. Керівні органи: Генеральна асамблея (найвищий орган), Рада, Технічне керуюче бюро. Виконавчі органи — технічні комітети (ТК), підкомітети, технічні консультативні групи (ТКГ).
Генеральна асамблея
Генеральна асамблея - це зібрання керівних осіб і делегатів, призначених комітетами-членами. Кожний комітет-член має право представити не більше трьох делегатів, але їх можуть супроводжувати спостерігачі. Члени-кореспонденти і члени-абоненти беруть участь як спостерігачі.
Рада
Рада керує роботою ISO у перервах між сесіями Генеральної асамблеї. Рада має право, не скликаючи Генеральну асамблею, направити в комітети-члени опитування для консультації або доручити комітетам-членам їх вирішення. На засіданнях Ради рішення приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні комітетів-членів Ради. У період між засіданнями і за необхідності Рада може приймати рішення шляхом листування.
Раді ISO підпорядковується сім комітетів: PLACO (Технічне бюро), STACO (Комітет з вивчення наукових принципів стандартизації), CASCO (Комітет з оцінювання відповідності), INFCO (Комітет з науково-технічної інформації і послуг), DEVCO (Комітет з надання допомоги країнам, що розвиваються), COPOLCO (Комітет із захисту інтересів споживачів), REMCO (Комітет зі стандартних зразків).
Співробітництво
ISO співпрацює з двома партнерами – Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС) та Міжнародною спілкою електрозв’язку (ІТU). Ці три організації, які базуються в Женеві, Швейцарія, сформували Світове співтовариство з стандартизації (WSC), як центр об'єднання їхньої стратегічної діяльності.
ISО співпрацює з Організацією Об’єднаних Націй і її спеціалізованими агентствами та комісіями, залученими до гармонізації регламентів та громадської політики, такими як:
- Комісія Codex Alimentarius з якості харчових продуктів та показників безпеки, управління та простежуваності,
- Міжнародна морська організація (ІМО) з безпеки перевезень морським транспортом та перевезень, пов’язаних з використанням різних видів транспорту,
- Європейська Економічна Комісія ООН з використання стандартів ISO, пов’язаних з безпекою автомобілів або перевезення небезпечних товарів,
- Всесвітня організація охорони здоров'я (WHO) з технології для охорони здоров’я,
- Всесвітня організація туризму (WTO-T) з якості послуг, пов’язаних з туризмом,
- або з органами, залученими до надання підтримки та допомоги країнам, що розвиваються, такими як Конференція ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD), Організація ООН з промислового розвитку (UNIDO) та Міжнародний торговий центр.
Технічні комітети ISO мають офіційні зв’язки майже з 580 міжнародними організаціями, які доповнюють мережу її національних членів.
Сайт ISO: http://www.iso.org/